На прохання наших читачів, говоримо сьогодні про демократичний стиль педагогічного спілкування як найбільш ефективний за результатами.

 

Стиль спілкування, який вибрав для себе вчитель, відіграє велику роль у відносинах з учнями, адже вчитель відповідає за створення сприятливих умов для психологічного комфорту дитини. За спостереженням В. Сухомлинського, помилки в поведінці вчителів призводять до «відхилень» у поведінці учнів: «в одних вони мають характер напруженості, в інших — манію несправедливих образ і переслідувань, у третіх — озлобленість, у четвертих — безтурботність, у п'ятих — байдужість...».

Сьогодні існує велика варіативність стилів педагогічного спілкування (від підпорядкування до партнерства й відсутності спрямованого впливу), яка визначає складність і розмаїтість відносин учитель-учень, але найбільш ефективним вважається демократичний стиль.

Для нього характерним є широкий контакт з вихованцями, прояв довіри та поваги до них, вихователь прагне налагодити емоційний контакт з дитиною, не пригнічує строгістю і покаранням; у спілкуванні з дітьми переважають позитивні оцінки.

Демократичний педагог відчуває потребу у зворотному зв'язку від дітей в тому, як ними сприймаються ті чи інші форми спільної діяльності; вміє визнавати допущені помилки. У своїй роботі такий педагог стимулює розумову активність і мотивацію досягнення у пізнавальній діяльності. У групах вихователів, для спілкування яких властиві демократичні тенденції, створюються оптимальні умови для формування дитячих взаємин, позитивного емоційного клімату групи.

Демократичний стиль забезпечує дружнє взаєморозуміння між педагогом і вихованцем, викликає у дітей позитивні емоції, впевненість в собі, дає розуміння цінності співпраці у спільній діяльності.

 

Розподіл функцій між вчителем і учнями

Для вчителя з демократичним стилем спілкування характерний оптимальний розподіл функцій між собою і учнями. Оптимальний – це значить, що він враховує особливості віку, рівень розвитку колективу, ознаки дорослішання дітей. Загальна закономірність тут така: чим старше вік учнів, чим вище рівень розвитку колективу, чим більше ознак дорослості у дитини, тим більше число функцій, в тому числі функцій керівництва та організації, має передаватися учням. Учитель-демократ розуміє, що для формування у дітей відповідальності на них потрібно покладати відповідальність. Щоб розвинути ініціативність, потрібно поважати навіть не цілком розумну ініціативу дітей або, принаймні, не пригнічувати її. Щоб запобігти інфантилізму, важливо поважати паростки дорослішання дитини і всіляко їх живити. Учитель-демократ на відміну від авторитарного вміє помічати ці паростки дорослішання і не боїться довіряти дітям.

 

Співвідношення вимогливості і поваги до особистості

Суть демократизму в цьому відношенні добре виражається відомою педагогічною формулою: «Максимум вимог до особистості і максимум поваги до неї». Коротко і ясно. Але коли справа доходить до конкретної реалізації цієї формули в поведінці вчителя, виникає безліч питань. У чому проявляється вимогливість? У чому проявляється повага? Тобто поведінкова реалізація цієї формули є непростим завданням.

 

Співвідношення прямих і зворотних зв'язків

Виявляється оптимальне поєднання прямих і зворотних зв'язків. Вчитель відчуває явну потребу у зворотному зв'язку від учнів про те, як ними сприймаються ті чи інші форми спільної діяльності. Охоче приймає ініціативу, якщо вона доцільна. Але здатний прийняти навіть нереальну ініціативу (якщо, звичайно, її нереальність не очевидна) заради інтересів виховання, заради прищеплення любові до ініціативи.

 

Врахування міжособистісних відносин, що склалися в колективі

При організації навчальної і виховної роботи в класі вчитель намагається враховувати міжособистісні відносини, що склалися в колективі. Використання знань про симпатії-антипатії між дітьми, міжособистісне тяжіння в групі вважає важливою умовою успішної організації роботи в класі. Але при цьому, як правило, не жертвує інтересами спільної справи, інтересами колективу. Вміє вдатися до директивного рішення (його необхідність учням пояснюється), якщо подальше врахування окремих симпатій піде на шкоду загальній справі.

 

Ставлення до неформального лідера в класі

Своїм першим завданням педагог ставить встановлення позитивних відносин з цим лідером. А потім використовує ці відносини для зміцнення дисципліни і згуртованості в класі. Наприклад, якщо вчитель хоче в чомусь переконати клас, то він насамперед намагається переконати в цьому неформального лідера, а потім разом з ним переконує клас. Замість відносин неприязні і суперництва, характерних для авторитарного педагога, педагог-демократ щодо неформального лідера використовує тактику співпраці.

 

Характер постановки завдань перед групою

Завдання, які вчитель ставить перед групою, як правило, пояснюються й обґрунтовуються. Пропонується обговорити доцільність і програму виконання завдання. Якщо висловлюються слушні пропозиції, то вони з вдячністю приймаються. Якщо пропозиція є нездійсненною, то наводяться мотиви відмови в її здійсненні. При цьому навіть до такої думки проявляється повага і висловлюється подяка за ініціативність в обговоренні проблеми. Педагог не поспішає давати оцінку висловленій пропозиції, а пропонує обговорити і висловитися всім. Аналіз пропозицій та ініціатив найчастіше дається наприкінці дискусії. При цьому не обходиться мовчанням жодна пропозиція.

 

Ставлення до своїх помилок

Вчитель уміє визнавати перед учнями допущені помилки, незважаючи на те, що це важко.

 

Кількість і якість виховних впливів

Педагог з демократичним стилем спілкування у цьому напрямку діє за принципом: «Краще менше, але краще». Дуже добре цю думку висловив В. Леві у своїй книзі «Нестандартна дитина»: «Краще нічого не сказати, ніж сказати "нічого"». Він стверджує, що надмірність вчительських і батьківських впливів на дитину надзвичайно велика. Він пише, що 70% того, що ми говоримо дитині, і 50% того, що робимо, можна взагалі не говорити, не робити, і нічого при цьому не зміниться. Смілива думка! Можливо, занадто категорична, але частка істини в ній дуже велика. Може бути, дійсно корисно зменшити кількість виховних впливів, але подумати про їхню різноманітність?

 

Характер педагогічних установок

Для педагога з демократичним стилем характерною є наявність динамічних педагогічних установок. Так, він знає, хто у нього добре вчиться, хто погано, і враховує це. Знає, хто більш здібний учень, хто менш здатний до навчання. Але це знання не переноситься ним на особистість дитини в цілому і не демонструється. Крім того, ця думка завжди готова змінитися при появі перших, ще малопомітних ознак зміни в учневі. В цьому і проявляється динамічність педагогічних установок вчителя демократичного стилю. Якщо учень, якого він викликав відповідати, мовчить, то для педагога-демократа це ще не означає непідготовленості його до уроку.

 

Отже можна підсумувати, що демократичний стиль спілкування ґрунтується на повазі, довірі, орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу. Базується він на прагненні донести мету діяльності до свідомості учнів, залучити їх до участі в спільній діяльності. Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів упевненість, ініціативність.