Батьки та школа: дві моделі взаємодії

  

Головна мета традиційної школи — дотримуватися державних освітніх стандартів і забезпечити успішне складання ЗНО. Роль батьків тут є дуже невеликою.

Крайній прояв такої схеми — школа як камера зберігання, куди батьки поміщають дитину, повністю знімаючи з себе відповідальність за те, що з нею відбувається під час навчання. «Звичайна» школа у більшості випадків все ще залишається освітнім конвеєром.

2. Але є й інша модель, яка може подолати ці недоліки. У ній школа — це вже не камера схову, а спільне підприємство, яке об'єднує батьків, вчителів і шкільну адміністрацію навколо спільної мети. Мета ця — благополуччя і щастя кожної окремої дитини.

Батьки тут не є замовниками, а школа перестає бути постачальником «освітніх послуг». Обидві сторони стають партнерами, які готові слухати один одного, спільними зусиллями працюючи для досягнення спільних цілей.

Відповідальність розподіляється між обома сторонами, а не лягає на одну з них. Ця модель вимагає вміння співпрацювати й враховувати індивідуальні відмінності.

 

Яким способом можна вибудувати гармонійні відносини між батьками та школою?

 

Часто школу зображують мало не тоталітарним закладом. Насправді це інститут, який змушений стикатися з вимогами й проблемами відразу з багатьох сторін; батьки — тільки одна з них. У рядової державної школи зазвичай просто немає ресурсів, щоб відповісти на зростаючі запити «свідомих» батьків.

Чи можна відповісти на ці запити більш адекватним чином? Так, можна.

Що для цього має зробити школа:

Школи повинні бути різними. Одним більше підходять державні школи з пріоритетом формального предметного навчання. Іншим — невеликі заклади, де директор знайомий з кожною сім’єю та учнем. Відносини між сторонами в цих школах будуть складатися зовсім по-різному, і ніхто не буде відчувати себе скривдженим.

Надайте простір для діалогу. Школа повинна прислухатися до думки батьків про те, як влаштоване навчання — якщо, звісно, ця думка висловлена в адекватній формі. Звичайні механізми на кшталт батьківських зборів далеко не завжди на це працюють. Такі форми взаємодії, як керуюча рада, можуть частково вирішити проблему.

Будьте прозорими. Віддаючи дитину до школи, батьки повинні відразу розуміти, на що їм варто розраховувати — правила гри мають бути зрозумілі з самого початку. Велика частина конфліктів і взаємних докорів відбуваються саме через нерозуміння, хто за що відповідає. Але цього нерозуміння цілком можна уникнути.

Головна умова продуктивних відносин між школою та батьками — це безпека, передбачуваність і взаємне розуміння. Хто за що відповідає? Які ролі мають учасники діалогу? Який результат після одинадцяти років навчання можна вважати успішним?

Думки з цих питань можуть бути найрізноманітнішими — важливо, щоб вони були висловлені й почуті. Тоді між батьками та школою встановиться повноцінна співпраця, а не тільки докори й звинувачення, які не призводять до жодних поліпшень.