Чого хочуть учні у Сінгапурі?
Головне надбання Сінгапуру – його громадяни. Мініатюрна держава не може похвалитися великими просторами для сільськогосподарських угідь або масовим видобутком корисних копалин, тому Сінгапур зосередився на наданні послуг та високотехнологічних галузях, що дають великий прибуток за скромних виробничих площ. Основою потужної економіки країни стали фінансовий сектор, фармацевтика, обслуговування суден, хімічна промисловість, офшорна переробка нафтопродуктів та низка інших галузей промисловості, де найважливіше – люди.
Саме тому, чітко усвідомлюючи свої слабкі та сильні сторони, держава свого часу взяла жорсткий курс на розвиток інтелектуального потенціалу дітей та молоді. Причому деякі заходи та висловлювання урядовців Сінгапуру, який почав довгий шлях, були більш ніж ризикованими. Наприклад, в 1983 р. в ході перепису населення з'ясувалося, що жінки з вищою освітою виходять заміж рідко (читай: менше народжують дітей з хорошими генами), а сімейних пар, де подружжя мали вищу освіту, менше третини (при тому, що половину випускників вишів складали жінки). Тоді прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю дуже різко закликав чоловіків з освітою одружитися з освіченими жінками. Таким чином, було зроблено натяк на те, що громадянам Сінгапуру бажано проходити деяку «селекцію», щоб середній рівень інтелекту по країні зріс. Звичайно, такі заяви викликали галас і хвилювання, впоратися з якими мало агентство соціального розвитку, створене урядом. Але це вже трохи інша історія.
Сферою освіти в Сінгапурі управляє профільне міністерство, під керівництвом якого було збудовано систему державотворення. Головним пріоритетом своєї діяльності цей орган вважає не власне освіту дітей, грамотність чи якісь інші, начебто, очевидні цілі. Ні, на чільне місце міністерство поставило допомогу учням у самовизначенні: завдання школи Сінгапуру – допомогти учням виявити власні таланти, розкрити їх повний потенціал, а також розвинути пристрасть до навчання, яку сьогоднішні діти пронесуть через усе життя, отримуючи нові знання та навички за необхідності .
Також цікаві результати, яких хочуть досягти у Сінгапурі на різних стадіях навчання.
Наприклад, учні, які закінчили початкову школу, мають освоїти такі навички:
- відрізняти добро від зла;
- знати свої сильні сторони та зони зростання;
- бути здатними співпрацювати, ділитися та піклуватися про інших;
- мати живий інтерес до світу;
- вміти чітко думати та чітко висловлюватися;
- пишатися своєю роботою;
- мати здорові звички та розумітися на мистецтві;
- знати і любити Сінгапур.
Після закінчення середньої школи сінгапурські учні повинні відповідати таким вимогам:
- мати моральну цілісність;
- вірити у свої можливості та бути здатними адаптуватися до змін;
- вміти працювати в команді та виявляти емпатію;
- бути творчими особистостями та мати допитливий розум;
- вміти приймати інші точки зору та ефективно спілкуватися;
- бути відповідальними за своє навчання;
- насолоджуватися фізичною активністю та любити мистецтво;
- вірити у Сінгапур та розуміти його цінності.
А після закінчення вузів та установ середньої спеціальної освіти студенти мають:
- мати силу духу, щоб відстоювати правду;
- бути стійкими перед негараздами;
- бути здатними до міжкультурного співробітництва і бути соціально відповідальними;
- бути інноваційними та заповзятливими;
- бути в змозі мислити критично та відстоювати свою точку зору;
- бути цілеспрямованими у прагненні до досконалості;
- вести здоровий спосіб життя та цінувати естетику;
- пишатися тим, що вони сінгапурці, розуміти місце Сінгапуру у світі.
Тільки бажані результати
Всі ці цілі, які стоять перед системою освіти в Сінгапурі, входять до єдиної доктрини, яку в країні називають DOE – від англійської Desired Outcomes of Education, тобто «бажані результати навчання». Вперше сформульовані в 1997 р., принципи доктрини не так пропагують «шкільні» цінності – знання предметів, хороші оцінки та інше, як описують якості, які повинна мати цілісна особистість у бурхливому та мінливому сучасному суспільстві. За допомогою доктрини Міністерство освіти намагається закласти в дітях, підлітках та молоді, що навчається, такі якості, як відповідальність, почуття власної гідності, повага до оточуючих і здатність співпрацювати. Як вважають у Сінгапурі (і в цьому є раціональне зерно), якщо учень, та й взагалі людина, морально і фізично – здорова особистість, то досягти успіхів у обраній ним дисципліні, науці, певному роді діяльності, не складе труднощів. Цікаво, чи не так?
Віч-на-віч з викликами XXI століття
Такий акцент на розвитку особистісних якостей Міністерство освіти Сінгапуру робить через те, що нове століття кидає нові виклики, які не можна ігнорувати. Керівництво країни чітко розуміє, що зміни у світі, особливо в Азії, яка переживає економічний і технологічний розквіт, вимагають того, щоб на них зважали. Серед таких чинників називають глобалізацію, демографічні особливості (зростання населення, мегаполісів та ін.), впровадження нових технологій – «цифровізація» планети. Щоб Сінгапур не загинув у нерівному бою з новими випробуваннями, а використав глобальні зміни собі на користь, система освіти була побудована навколо низки компетенцій (умінь та навичок), названих у країні «Компетенції XXI століття».
В основі всієї системи компетенцій лежить ядро цінностей:
- Повага – якість, завдяки якій дитина розуміє власну цінність та цінність інших людей;
- відповідальність – розуміння учнями обов'язку перед собою, сім'єю, своєю громадою, нацією та всім світом;
- Чесність – цілісне розуміння етичних принципів, сила духу у відстоюванні того, що дитина вважає вірним;
- Турбота, доброта та співчуття;
- Гнучкість – емоційна сила, оптимізм, винахідливість і здатність протистояти життєвим викликам;
- Гармонійність – пошук внутрішнього щастя, відчуття спільності із соціумом, розуміння багатокультурного світу.
На основі ядра цінностей вибудовуються соціальні та емоційні навички:
- Самосвідомість – розуміння власних емоцій, сильних і слабких сторін;
- Самоврядування – вміння справлятися з емоціями, мотивувати себе, здатність до самодисципліни;
- Соціальна свідомість, розуміння відмінності між людьми, співпереживання та повага до інших;
- Управління відносинами шляхом ефективної комунікації, спільне вирішення проблем, надання допомоги;
- відповідальне прийняття рішень із розумінням особистих, моральних та етичних аспектів ситуації.
На базі навичок та цінностей народжуються нові вміння:
- Громадянська грамотність, глобальна поінформованість і міжкультурні навички – це важливі компетенції, які допомагають молодим громадянам Сінгапуру адаптуватися в космополітичному, дедалі більш схильному до глобалізації суспільстві. Не втрачаючи ідентичності, сінгапурці повинні мати можливість вільно працювати в інших країнах, ефективно співпрацюючи з представниками інших верств суспільства, рас та народностей. У багатонаціональній країні з кількома державними мовами це надважливо.
- Критичне мислення та винахідливість – крім когнітивних навичок, таких як оцінка варіантів вирішення, це і здатність до пошуку нетрадиційних рішень, а також важлива якість – не боятися робити помилки.
- Комунікація, співпраця та інформаційні навички мають на увазі не лише особливості спілкування та обробки інформації, що з'явилися з проникненням інтернету в усі аспекти життя, але також здатність захищати себе від кіберзагроз, розуміти етичні моменти глобальних систем комунікації, відрізняти неправдиву, марну та фейкову інформацію від корисної та істинної. Сюди включають і можливості ефективної комунікації у світі.
Меритократія vs тілесні покарання
Впроваджуючи цю всеосяжну доктрину, Міністерство освіти міста-держави пішло на низку заходів, які б дозволили кожному маленькому громадянину Сінгапуру вирости, як це належить за всіма канонами, гармонійною особистістю – освіченою, морально стійкою, здоровою.
Батьки залучені до розвитку дітей, але не втручаються у навчальні плани та життя школи. Однак у самих школах підтримується найсуворіша дисципліна: у деяких випадках можуть застосовувати жорсткі дисциплінарні заходи – аж до тілесних покарань, внаслідок чого світові громадські організації періодично ганьблять школи Сінгапуру.
Освіта тут є обов'язковою для всіх: бідних і багатих. Щоб діти всіх верств населення невеликої країни відчували свою важливість для Сінгапуру, окрім приватних шкіл, які певною мірою субсидує держава, тут збудовано потужну мережу державних навчальних закладів. Усі вони відповідають вимогам доктрини DOE та достатньо профінансовані, включаючи фізичне виховання та навчання художнім дисциплінам. Будь-яка школа оснащена всім необхідним, щоб виховати найкращих із найкращих. Цьому сприяє й викладацький склад.
Вчителі мають великі можливості для саморозвитку, добре забезпечені на роботі та у побуті – їм організують усі умови для того, щоб вони підтримували високі стандарти освіти.
Державна доктрина та навчальні програми не обговорюються. У різних школах немає «різнобою» – всі й кожна з них мають бути взірцем, чого загалом вдалося домогтися за роки застосування цієї практики. Оцінювання учнів, як і навчальні програми, дуже прозорі. З огляду на загальний настрій на саморозвиток, культивування власних талантів кожним учнем і розуміння своєї ролі у суспільстві, діти мають зрозумілі орієнтири, до яких із задоволенням просуваються.
Як і у фінській школі, освіта в Сінгапурі дуже практична, навіть прагматична: «голі» дисципліни не викладаються – кожну навичку, кожен аспект знань прив'язують до завдань реального життя. У кожному пункті навчального плану є чинники для розвитку критичного мислення та творчого підходу, коли одне питання може мати кілька відповідей, і всі – правильні. Дітям не ставлять рамки в тому, що стосується пізнання, навпаки, їм відкривають широкий обрій, що показує все різноманіття світу.
Але найбільш незвичайним є те, що в Сінгапурі культивують меритократію: принцип управління, при якому найдостойніший член конкретної спільноти отримує владу, а нагорода знаходить того, хто її найбільше заслуговує.
Вільна конкуренція у школах Сінгапуру допомагає учням бачити реальні приклади винагороди за досягнення. Чим краще навчаєшся – тим більше можливостей тобі відкривається. Найкращі учні середніх шкіл отримують реальні можливості здобути кращу вищу освіту від держави. Ця система, звісно, має свої позитивні риси, але, з іншого боку, змушує тих, хто оступився і немає жорсткого морального стрижня, міцного, стійкого характеру, часом, втрачати віру у себе, опускатися дедалі нижче. Тому тут дуже важливими є роль вчителя як психолога, робота в колективі та підтримка сім'ї та суспільства. Це також враховується під час складання навчальних планів: не втратити уваги та залучення жодного учня.
«Навчальна панацея»?
Розбираючись у хитросплетіннях шкільної системи Сінгапуру, то дивуєшся мудрості функціонерів від сфери освіти, то жахаєшся можливим підводним каменям жорсткої доктрини держави, яка націлилася на вибухове зростання і готова пожертвувати задля цього багато чим. Цікаві маяки, обрані задля досягнення поставлених Сінгапуром цілей, варто взяти до уваги тим, хто зайнятий самонавчанням, працює у сфері освіти або виховує своїх дітей. Знову постають питання про те, що в майбутньому (і теперішньому) найважливіші вміння: вчитися, співпрацювати, критично мислити, застосовувати творчі навички, винахідливість, мати моральну гнучкість та емоційну стійкість, залишаючись при цьому твердим у відстоюванні того, що вважаєш важливим, вірним, потрібним. Вічні особисті цінності та якості сьогодні виходять на перший план.
І, звичайно, варто сказати, що освітня система Сінгапуру однозначно не підходить для повсюдного впровадження – не лише в Україні. Сінгапур йде своїм власним шляхом, в якому сплелися культурні, національні та економічні аспекти, історія держави, особливості її розвитку та географічне положення. Те, що застосовується в Азії з її ментальністю, не застосовується в Європі. Однозначно, так само слід вчинити і Україні, яка реформує систему освіти, – шукати свій власний шлях, ґрунтуючись на найкращих прикладах з усього світу, але й з огляду на особливості нашого менталітету, історії, культури.
(За матеріалами мережі Інтернет)