«Читання думок» — випадок такого перекручення, при якому ми несвідомо очікуємо, що у іншого на думці, те ж саме, що й у нас. До такої помилки схильні невпевнені в собі підлітки, яким здається, що однокласники тільки й роблять, що обговорюють їх (вибираючи саме те, що хотілося б зберегти у таємниці), а вчителі вважають їх дурними.

Впевненість, ніби «батьки думають, що я не впораюся» дійсно здатна вплинути на успіхи. Вчителям і батькам натомість властива думка «він чи вона робить це мені зло!», хоча дитина поняття не має про таку свою мотивацію.

_______________________________________________________________________________

 

Не придумувати чужі думки — важливий для адекватного сприйняття навик

_______________________________________________________________________________

 

• Як боротися. Переконання, які людина приписує іншим, часто належать їй самій. Тому, якщо дитина впевнена, що вчителі вважають її дурною, має сенс розібратися, чому вона взагалі застосовує до себе таке слово. Що саме не виходить? Як це виправити? Неясні побоювання якщо й не розвіються, то відразу перейдуть у конструктивне русло.

 ______________________________________________________________________________

 

Щоб не потрапляти в пастку проекцій щодо дітей, не соромтеся щиро спілкуватися

______________________________________________________________________________

 

Ніколи не слухайте порад довіритися «викладацькій інтуїції», «батьківському чуттю» або ще який-небудь таємній силі. Ніяка інтуїція не замінить чесної розмови віч на віч. Цей підхід призводить до того, що картина світу стає міфологізованою і стереотипною. В результаті через роки дитина скаже вам таке, що волосся дибки встане: виявляється, ви зовсім не знали її справжніх інтересів і життєвих цінностей.