У чому відмінності навчання математики за “сінгапурською методикою” у порівнянні з українськими традиційними підходами?

 

Інтерактивність і взаємонавчання

Діти працюють у невеликих групах по кілька осіб: намагаються колективно розв’язувати завдання, діляться отриманими знаннями й тим, як вони зрозуміли новий матеріал. Роблять вони це в форматі обговорення, а також на основі спільної діяльності, найчастіше — у малюванні спільних проєктів або моделюванні.

На цьому принципі зупинимось детальніше, адже саме він лежить в основі сінгапурської методики навчання: колективна робота дітей, яка організована тут ідеально. Учні не сидять обличчям до вчителя трьома рядами по десять парт, як на наших традиційних уроках. Сінгапурські парти на уроках математики зсунуті так, щоб учні сиділи один навпроти одного, по кілька осіб за кожним острівцем. Під час уроку застосовуються різноманітні способи взаємодії між дітьми на основі досліджуваного матеріалу. Діти не тільки сидять, вони можуть переміщатися по класу, обговорювати один з одним свої думки, ідеї. Власні підходи учнів до вирішення завдань вітаються і заохочуються. Навіть у підручниках математики є пам'ятки, в яких акцентується цей момент: «Якщо ти користуєшся методом, про який дізнався в класі, ти молодець. Але якщо ти розв'язуєш задачу методом, який знайшов сам, який в класі не демонструвався, ти тим більше молодець, тому що тепер ти знаєш, що ту саму задачу можна розв’язати кількома способами».

Виходить, що головне освітнє дійство відбувається не біля дошки, а всередині класу, й акцент з учителя зміщується на групу учнів. За сінгапурської методики не трапляється ситуацій, коли на уроці працює тільки 3-4 учні, а решта мовчать і слухають (та чи слухають?). На сінгапурському уроці охопленим виявляється весь клас, кожен учень працює, кожен робить внесок у роботу своєї команди. І це при тому, що класи в Сінгапурі навіть за нашими мірками переповнені: 40 осіб в класі — це норма.

Постійне багаторазове повторення і поглиблення (без розриву у вивченні теми)

Наші укладачі програм йшли шляхом постійного скорочення годин на вивчення математики, тому багато тем вивчались і вивчаються “похапцем”, діти ще не встигли добре зрозуміти однієї складної теми, а ми вже маємо переходити до іншої, маючи на увазі, що колись (щонайчастіше — вдома учні повернуться до виконання завдань і до вивчення теми). В Сінгапурі все інакше: на вивчення математики відведено 10 годин на тиждень, і програма побудована таким чином, що ті самі поняття постійно повторюються (концентрично) і вертикально (лінійно) поглиблюються, так, що кожний учень у класі в змозі освоїти поняття і тему. Одна задача розв’язується декількома способами — типовим та складнішими. Дуже вітається — запропонувати власний спосіб, якого не було в підручнику і не пропонувалося вчителем чи іншими учнями.

Математика за сінгапурською методикою — не просто вивчення чисел і закономірностей.

Результатом навчання є розвиток логічного мислення і здібності не тільки розв’язувати складні завдання, але і придумувати завдання і шукати шляхи їх розв’язання.

Моделювання

Всі елементарні дії й складні математичні формули втілюються у моделях. На уроках використовують різні матеріали (пластилін, паперові фігурки, дерев'яні кубики або брусочки), щоб наочно пояснити математичні закономірності.

Встановлення міцних асоціацій

Перехід від конкретики до абстракції через моделювання забезпечує глибоке розуміння матеріалу. Дітям не доводиться зубрити правила й формули, тому що вони можуть зіставити ікси та ігреки зі справжніми предметами навколишнього світу.

Практична спрямованість знань

Від самого початку свого шляху діти розуміють, що знання будуть застосовні у реальності. Переходячи від простих маніпуляцій до складних абстракцій, вони пам'ятають, що роблять це не для того, щоб скласти міфічний страшний іспит через десять років, а для використання нових знань в побутових ситуаціях або у професійній діяльності.

Спілкування — ключ до ... математики?

Сінгапурський метод примітний тим, що залучає учителя й учнів до постійної взаємодії. Якщо подивитися на посібники, створені у Сінгапурі, можна помітити, що майже всі завдання містять мету пояснити вголос (розповісти одноліткам або вчителю) спосіб розв’язання завдання. Чим частіше дитина пояснює причину своїх дій, тим легше їй буде зрозуміти й запам'ятати матеріал уроку.

У такого спілкування є ще одна важлива функція. Соціалізація й подолання сором'язливості, розвиток уміння роботи в команді й здатності ясно висловлювати свої думки.